Cелевий потік – це величезна маса води, насиченої різноманітними твердими матеріалами (від піску і до брил), що рухається з великою швидкістю руслом річки, потічка, струмка, затоплюючи прибережні низинні райони.

      Спостереження за цим явищем показали, що селеві потоки переміщаються у вигляді хвиль, кожна з яких складається з крупнозернистого «піку», що поступово переходить в насичений дрібними частками «хвіст». Консистенція селевого потоку аналогічна до консистенції мокрого бетону, вода становить менше половини його обсягу.

      Більшість селевих потоків починаються як зсуви. Для того, щоб зсув перейшов у потік потрібні дві умови. Перша – маса ґрунту, каміння, піску та сміття повинна містити достатньо води, щоб текти. Друга – гравітаційна потенційна енергія, якою володіє «начинка» селю повинна стати досить значною, щоб перетворитись у внутрішню кінетичну енергію і змінити режим руху з ковзання до протікання по всій масі потоку. Вода з уламками та сміттям припиняє текти, коли внутрішня кінетична енергія падає нижче рівня, необхідного для підтримки протікання, зазвичай тому, що канал, через який тече селевий потік вирівнюється або розширюється.

      Селеві потоки також часто утворюються після інтенсивних пожеж. В результаті пожеж на поверхні ґрунту утворюється шар водовідштовхувального (гідрофобного) шару товщиною до декількох міліметрів. Гідрофобний шар перешкоджає проникненню дощової води вглиб, мобілізує верхні шари ґрунту в невеликі селеві потоки і сприяє формуванню дренажної мережі на випаленій території. Ці невеликі потоки утворюють осад на дні русел довколишніх водних об’єктів і потім можуть ставати частинами великих селів під час сильних злив.

      Цікавими видами селевих потоків є сейсмоселі та лахари.

      Сейсмоселі утворюються коли відколоті в результаті землетрусу фрагменти льодовиків або гірських порід перепиняють шлях річкам. В результаті утворюються дуже нестійкі загати. При прориві такої загати вода з неї стікає не поступово, а вмить, що сприяє накопиченню селем неймовірної кінетичної енергії.

      Лахари – селеві потоки, що виникають в результаті вулканічної діяльності. Після виливу лави, випадання гарячого попелу або сходу пірокластичних потоків відбувається швидке танення снігу і льодовиків на схилах вулкана, а вода що утворилася змішується з гірськими породами і попелом. Наприклад, при виверженні Везувію в 79 році, під попелом були поховані Помпеї, а місто Геркуланум залило триметровим шаром грязьокам’яної маси, принесеної лахарами. Під час розкопок було виявлено, що селевий панцир Геркуланума набагато щільніший, ніж шар попелу в Помпеї.

      Виверження вулкану, аналогічне виверженню Везувію відбулось і на Камчатці в 1956 році. Після тисячолітньої сплячки проснувся вулкан Безіменний (на фото). На ньому стався великий вибух, який розколов вершину вулканічного конуса, викликав сильний селевий потік і підняв попіл на висоту 45 км. Цей вулкан викинув більше 1 млрд кубометрів речовини. На щастя, постраждалих не було.

      Селі в Україні
      В нашій країні селеві потоки утворюються на правому березі Дніпра, в горах Криму та Карпатах. Так, в долинах ярів Південного берегу Криму селі проходять з інтернвалом 11-12 років.

      Площа можливого ураження селями території України – від З до 25%. В Криму вони поширені на 9% території, в Чернівецькій області — 15%, в Івано-Франківській області — 33%, в Закарпатській області — на 40%.
     Так, у 2012 році У Верховинському районі на Івано-Франківщині на автодорогу Устеріки-Гринява-Голошино зійшло 2,5 тис. кубометрів води з глиною, камінням та рослинами і обрушилася гірська порода на ділянці протяжністю 135 м.

      Басейни багатьох карпатських річок стали селенебезпечними лише в другій половині 20 століття в зв’язку з масовою безсистемною вирубкою лісів на гірських схилах.
     У Карпатському регіоні описано 219 селевих водозаборів. Серед річок з найбільшою селеактивністю – басейни рік Черемош і Прут, де формуються переважно водокам’яні, рідше – грязьокам’яні селі.
      Величезний басейні водно-кам’яний селевий потік спостерігався на гірській частині р. Прут у червні 1959 р. Він сходив двома валами швидкістю 5 м/с. Відкладення, що залишились після проходження потоку мали довжину 50 км, а об’єм його наносів становив 216 тис. м³.

      Нижче Ви можете переглянути відео, на якому знято селевий потік.