У центрі Вашингтона, навпроти парку для собак, знаходиться яскрава, багатокольорова фреска, на якій дві жінки витягують руки одна до одної через простір, наповнений різнокольоровими частинками. Фреска шириною 23 метри була натхненна роботою фізика частинок Аяни Арсе з Дюківського університету, яка є темношкірою. Вона уявляє, як жінки будують мости одна до одної, так само, як кварки, які залишилися без пари після інтенсивного зіткнення протонів, знаходять інші кварки. Мистецько-науковець Аманда Фінгбодіпаккія завершила роботу над фрескою цього місяця; вона є другою у серії з 10 планованих для американських міст, які підкреслюють наукову діяльність жінок-вчених, в проекті, спонсорованому фондом Гейзінг-Саймонса. Фінгбодіпаккія, народжена в Атланті у сім’ї тайських та індонезійських емігрантів, знала, що хоче науку та мистецтво стати невід’ємною частиною свого життя. Після того, як нещасний випадок знищив її кар’єру танцівниці, вона вирішила вивчати нейронауку в коледжі. Але після 4 років роботи помічником дослідника в лабораторії захворювання Альцгеймера вона дуже добре зрозуміла, наскільки погано вчені, включаючи себе, спілкуються з громадськістю. Тому вона відмовилася від амбіцій отримати ступінь доктора філософії та здобула ступінь магістра мистецтв в Пратт Інституті. Це рішення започаткувало кар’єру в мистецтві та дизайні, привело до резиденції TED, виставок у музеях та проектів, які, на її думку, зосереджені на «крутих жінках в STEM [науці, технології, інженерії та математиці]». Працюючи над фрескою в Вашингтоні, Фінгбодіпаккія розповіла ScienceInsider про своє життя та роботу.
Неможливо ігнорувати: Як колишній нейронауковець та танцівниця перетворює наукові дослідження на мистецтво
Автор: