Дивіться, як тане льодовик та з’являються Велика Британія та Ірландія

Дослідники створили найреалістичнішу реконструкцію того, як величезний льодовик поширювався по північнозахідній Європі більше 31 тисячі років тому, а потім зник, відкриваючи земельні масиви, які сьогодні є Великою Британією та Ірландією. Детальна хронологія може покращити прогнози щодо танення льодовиків в Антарктиді та Гренландії, що може завдати шкоди узбережжям по всьому світу. Розглянуту високодеталізовану історію льодовика вважають “надзвичайно корисною та цінною”, оскільки вона дає змогу перевірити точність сучасних симуляцій танення льодовиків, що допоможе дослідникам передбачити, наскільки швидко зростатимуть рівні океанів у цьому столітті. На вершині останньої великої льодовикової епохи близько 24 тисяч років тому шотландські височини були покриті льодом товщиною 1 кілометр, а мамонти та буйволи-вовки блукали на південному заході Англії. Імпонуючий льодовиковий покрив простягався над Ірландією та через Північне море до Скандинавії. Протягом наступних 15 тисяч років льодовиковий покрив розпався, відступив та розтав. У процесі його танення рівень світового океану підвищився на 1,8 метра. Якщо інші льодовики розтануть на таку саму кількість цього століття, цього буде достатньо, щоб затопити значну частину Маямі. Для того, щоб відобразити рухи цього давнього льодовика, геологи зібрали розсипані клаптики зі слідами ландшафту – ознак, які були вирізані потужними льодовиками – а також сміття, яке залишив льодовик. Наприклад, дослідники визначили та датували край льодовика, визнаючи гірський рельєф з грязю, гравієм та камінням, який залишився від відступаючого льоду. Радіовугільне датування тваринних залишків, таких як морські черепашки, знайдених у цих горах, показало, коли льодовик відійшов від різних місць. Команда створила карти льодовика для кожного тисячоліття, а потім анімувала його зростання та зниження. Згідно з новими розрахунками, на піку свого розмаху близько 24 тисячі років тому льодовиковий покрив був приблизно на 30% більший, ніж раніше оцінювалося. Коли льодовик почав зменшуватися, клімат навіть ще не почав зігріватися. Крім того, його зникнення було досить раптовим, кажуть дослідники. Це становило загадку, поки вчені не зрозуміли, що вага льодовика повинна була бути достатньою, щоб затискати землю в океані. Після того, як земельні масиви почали опускатися, льодовик, який колись простягався від узбережжя до заходу та в Північному морі, більше не спочивав на дні моря, а почав плавати. Це зробило його нестійким, і він поступово розпадався, коли айсберги зламувалися в морі. Завершивши танення льоду, теплий клімат зробив Велику Британію та Ірландію достатньо гостинними для людського населення. Те, скільки з цих островів залишиться на поверхні, значно залежатиме від стабільності сучасних льодовиків. Можливість того, що підігрів температури може спричинити великі шматки земельних льодовиків, які зісковують у воду та підвищують рівень моря, “безумовно є великою проблемою”, – каже Франк Паттін. КІНЕЦЬ.